Чорне море та Азовське море: порівняння, координати, глибини. Каспійське море (найбільше озеро) Прозорість та колір водних мас

21.09.2021 Операції

Надіслати свою гарну роботу до бази знань просто. Використовуйте форму нижче

Студенти, аспіранти, молоді вчені, які використовують базу знань у своєму навчанні та роботі, будуть вам дуже вдячні.

Розміщено на http://www.allbest.ru/

Моря Атлантичного океану

Чорне море

Азовське море

Екологічні проблеми Чорного та Азовського морів

Захист морського середовища в Чорноморському регіоні

Порівняльні характеристики Чорного та Азовського морів

Де відпочивати? 10 відмінностей на прикладі Єйська (Азовське узбережжя Росії) та Сочі (чорноморське узбережжя Західного Кавказу в Краснодарському краї Росії)

Моря Атлантичного океану

До південних морів Російської Федераціївідносяться Каспійське, Азовське та Чорне море. Ці моря об'єднані в одну групу, тому що у них близьке географічне положення, і вони розташовані відносно недалеко один від одного. Ці моря мають тектонічне походження і є «нащадками» океану Тетіс, який нині вже не існує.

Південні моря утворилися внаслідок періодичного підняття та опускання земної кори. Подібні рухи спостерігалися на всіх південних територіях. Також сприяло утворенню цих морів періодичне збільшення то солоних вод океану, то прісних річкових вод. Подібне утворення південних морів зумовило їхню відокремленість від Світового океану. Каспійське море повністю ізольоване, а Чорне та Азовське морячастково ізольовані від Світового океану.

Води південних морів мають своєрідний хімічний склад. Їхні води містять велику кількість хлоридів, але їх менше, ніж в океанічній воді. Натомість вміст карбонатів перевищує океанічні показники. Ще однією характерною рисою вод південних морів є знижений вміст солі. У цих морів більшість водного балансу складається з річкових вод. Зміст прісних вод в Азовському морі становить одну восьму частину загального обсягу. Велика частка річкових вод (хоч і набагато менше, ніж у Азовського моря) біля Чорного та Каспійського морів.

Для південних морів характерні особливості континентального клімату. Але в кожного моря є свої специфічні кліматичні риси. Риси континентального клімату найчіткіше простежуються у північній частині Каспійського моря. На Азовському морі та північно-західній зоні Чорного моря континентальність простежується не так явно.

Каспійське море

У південних морях майже спостерігаються припливи. Тільки Чорному морі відбувається коливання рівня води у зв'язку з хвилями приливного характеру. Зміни рівня води становлять 7 - 8 см. Всім південним морям властиві згінно-нагінні процеси, які досягають найбільшої сили на північних районах Каспійського та Азовського морів та біля кримського узбережжя Чорного моря. Значення згону та нагону особливо велике для вертикального обміну вод у Чорному морі.

У південних морях явно проявляються сейші (стоячі хвилі, що виникають у замкнутих або частково замкнутих водоймах), які виникають внаслідок швидкої зміни атмосферного тиску над водним простором. У зв'язку з тим, що Каспійське море не має доступу до вод Світового океану, у морі спостерігається довгострокові зміни рівня води. У різні історичні періоди ступінь заповнення улоговини Каспійського моря був різним. В даний час відбувається зменшення кількості континентальних вод внаслідок діяльності людини та зміни кліматичних умов.

У південних морях вчені розмежовують два регіональні типи: естуарно-шельфовий та океанічний. Азовське море, північна частина Каспійського моря та північно-західна Чорного моря відносяться до естуарно-шельфового типу. Їх властиві: невелика глибина вод, великий вміст прісної води, сильний вплив атмосферних процесів. У зв'язку з цими особливостями дані моря дуже швидко реагують на природні та антропогенні зміни, що у свою чергу впливає на хімічний склад вод та їх біологічні умови. У морських водах цього кожного року відбувається утворення крижаного покриву, але протягом зими його присутність нерегулярно.

Азовське море

Глибоководні частини Каспійського та Чорного морів належать океанічному типу. У зв'язку з тим, що для цих ділянок морів характерна величезна кількість водяних мас тут спостерігаються незначні зміни, викликані зовнішніми факторами. Особливості цих басейнів обумовлені насамперед процесами, що відбуваються при внутрішньому обміні вод. На цих ділянках морів спостерігається незмінний хімічний склад водяних мас.

Внаслідок діяльності людини у південних морях спостерігається погіршення екологічного стану. Сприяють забрудненню вод такі чинники: широке розвиток судноплавства та збільшення кількості морських портів, дія промислових підприємств, звалище ґрунту, стік міських забруднених вод та зливові стоки.

Чорне море, хвилеріз

В Азовське море надходить велика кількість забруднюючих речовин разом із водами річок Дон, Кубань, Міус та інших невеликих річок.

Води Чорного моря, що належать до Російської Федерації, кваліфікуються як «Помірно забруднені». Тут спостерігається знижений вміст кисню, що негативно позначається на флорі та фауні моря. Періодично у води Чорного моря потрапляє нафта та нафтопродукти внаслідок аварій на суднах та разом із промисловими стоками. Екологічний стан курортних зон постійно погіршується внаслідок сильного впливу діяльності людини. Необхідне будівництво великої кількості водоохоронних споруд.

Найбільш забруднені райони Чорного моря знаходяться поблизу міст Сочі, Новоросійська, Приморсько-Ахтарського. Поліпшити якість води можливо при застосуванні низки заходів: активного впровадження очисних споруд, своєчасного оновлення мереж каналізації, строго контролю за очищенням зливових вод. Негативно позначається на екологічному стані вод Чорного моря збільшення кількості суден, що обслуговують порт, діяльність кораблів військового флоту, що базується в порту Новоросійська. чорний море екологічний курортний

Найбільшу екологічну шкоду водам Каспійського моря завдають річковий стік забруднених вод, стічні води, що надходять у море від підприємств. Сільське та водне господарство періодично виробляють викиди отруйних речовин. Води Каспійського моря забруднені нафтопродуктами, фосфором, тут спостерігається збільшення вмісту фенолів. Серед районів Дагестану до «забруднених» належать такі: Лопатін, Махачкала, Каспійськ, Ізбербаш та Дербент, а також гирла річок Сулак та Самур. Води річки Терек (близько узмор'я) класифікуються як «брудні».

Чорне море

Глибоко врізане в сушу. Площа водної поверхні становить 422 тис. км3, середня глибина 1315, найбільша -2210 м, обсяг морської води 555 тис. км3. Відмінна риса Чорного моря - яскраво виражена вертикальна стратифікація (розшарування). Верхній шар води завтовшки 10-15 м насичений киснем, солоність становить близько 1,8%. Потужний придонний слон завтовшки 1500-1800 м має солоність 2,1-2,2%, характеризується повною відсутністю кисню та високою концентрацією сірководню. Між цими шарами знаходиться водна товща з великими перепадами температури та солоності, вертикальний обмін між верхнім та глибинними шарами води незначний. Протяжність берегової лінії, що примикає до Росії (побережжя Краснодарського краю), становить 400 км. Морські води відносяться до класу "помірно забруднених", тут спостерігаються процеси евтрофікації (передобрення Чорного моря стоком із сільськогосподарських полів) та утворення зон дефіциту кисню. Основні джерела забруднення Чорного моря – це стічні води промислових підприємств та житлово-комунального господарства.

Азовське море

Розташоване на півдні європеїстої частини Росії, глибоко врізане в сушу. Належить до внутрішніх морях, проте пов'язано і зі Світовим океаном: Керченською протокою Азовське морс з'єднується з Чорним. Площа акваторії становить 38 тис. км 2 , глибина - до 14 м. До території Росії належить східна частина моря, прилегла до Ростовської області 11 Краснодарського краю. Якість води мілководного Азовського моря більшою мірою, ніж інших морів, визначається співвідношенням обсягів материкового стоку та морської води, рівним і середньому 1:8. Під впливом вітрів течія в Керченській протоці змінна, тому в середньому з Чорного моря до Азовського надходить 41 км 3 /рік води, а з Азовського до Чорного - 66,6 км 2 /рік. Сольовий режим та мінералізація води Азовського моря - це результат змішування прісних річкових, атмосферних та солоних чорноморських вод. На території водозбірного басейну ведеться інтенсивна господарська діяльність. Тут зосереджено вугільну та металургійну промисловість, розміщено близько 2 млн. га зрошуваних сільськогосподарських угідь, висока щільність населення. Останні десятиліття через господарського освоєння регіону значно скоротилася величина річкового стоку, зросло безповоротне водоспоживання, збільшилося надходження солоних чорноморських вод. Внаслідок цього середня мінералізація води підвищилася до 12-13 г/л, одночасно знизилася біологічна продуктивність.

Екологічні проблеми Чорного та Азовського морів

Чорне та Азовське моря – найвіддаленіші від Світового океану. Площа їхнього водозбірного басейну набагато перевищує площу самих морів. Цим зумовлена ​​надзвичайна чутливість їхнього впливу людської діяльності. Останні десятиліття відбувалися евтрофікаційні процеси, забруднення морського шельфу токсичними речовинами, абразія (процес руйнування хвилями та прибоєм берегів водойм) берегів, зменшення біологічного розмаїття та рибних запасів, значні втрати рекреаційних ресурсів (ресурси всіх видів, які можуть використовуватися туризмі).

Азово-Чорноморське узбережжя України унікальне: і м'який клімат, і чудові ландшафти, і родючі ґрунти – все це робить цей регіон привабливим для туристів, цінним для сільського господарства. За даними Всеросійського товариства охорони природи, що збереглися вздовж Чорноморського узбережжя фісташково-ялівцеві рідкісні ліси, а також широколистяні ліси з вкрапленнями скельного дуба унікальні. У їхньому флористичному складі близько 60% реліктових та ендемічних (властивих певній географічній місцевості) видів. На схилах сопок та гряд Таманського півострова, серед суцільних розораних угідь, збереглися окремі ділянки різнотравно-злакових степів та видів напівпустельного типу. Азовське узбережжя - дельти річок Кубані та Дону, Ахтаро-Грівенська система лиманів - становлять особливу цінність для збереження біорізноманіття та рибних ресурсів. Але всі ці природні багатства знаходяться зараз у зоні надзвичайно активного освоєння, причому найчастіше без урахування їх виняткової екологічної, естетичної та бальнеологічної цінності.

Аналіз екологічної ситуації свідчить про те, що екосистема Чорного моря відчуває значне антропогенне (зобов'язане своїм походженням діяльності людини) навантаження, деякі ділянки акваторії втратили здатність до самоочищення. Найбільше антропогенну навантаження відчуває прибережна частина Чорного моря, особливо у зоні діяльності портів, усть річок, соціальній та зоні розміщення великих міст.

Екологічна ситуація в басейні Чорного моря дещо краща, чому сприяють її розміри та глибина. Однак у Чорне море впадають Дніпро, Південний Буг, Дністер, Дунай, які щороку приносять мільйони кубометрів стоків, які містять токсиканти десятків найменувань. У воді та донних відкладах значно підвищилася концентрація радіонуклідів. Шельф забруднюють побутові та каналізаційні стоки, супровідні індустрії туризму. Тому в Останнім часомдесятки разів закривалися пляжі Ялти, Феодосії, Євпаторії, Алушти, Одеси. У південно-західній частині Чорного моря через розробку підводних нафтогазових родовищ почалося інтенсивне забруднення води нафтопродуктами. У цьому регіоні все частіше виникають зони замору.

Величезну небезпеку становлять потужні припортові заводи та Південний порт поблизу Одеси. Тут, зокрема, виготовляються та концентруються величезні обсяги рідкого аміаку, експлуатується потужний аміакопровід Одеса-Тольятті. Ця вкрай шкідлива речовина перевозиться танкерами місткістю 50-120 тис. т. Навіть одна аварія на заводі, в порту або на такому танкері може мати дуже важкі екологічні та економічні наслідки.

За порушення регіонального гідродинамічного, гідрохімічного та теплового балансів водних мас моря поступово підвищується межа насичених сірководнем глибинних вод. Якщо раніше вона проходила на глибині 150-200 м-коду, то тепер піднялася до 80-110 м-коду.

Внаслідок забруднення води та перелову, значно змінився склад їхтіофауни Чорного моря. Протягом останніх років спостерігається загальний спад вилову риби, причому найбільше це стосується цінних видів- скумбрії, пеламіди, лосося, бичка, кефалі, але на перше місце виходять малоцінні види - шпрот та хамса. До Червоної книги України занесено чотири види чорноморських осетрових: білугу, шипа, стерлядь та атлантичного осетра. З 23 видів промислових риб, що видобувались у 1965 р., залишилося лише п'ять. У 1957 р. у Чорному морі була велика популяція дельфінів, їх улов щороку становив 35 тисяч особин. Після різкого скорочення їхньої кількості улов цих тварин давно заборонено.

Через катастрофічне зменшення кількості червоної водорості філофори її добування заборонено. Це стосується і молюсків, зокрема мідій.

Кризова ситуація розвивається у чорноморських лиманах - Дніпровсько-Бузькій, Дністровській, у Каламітській та Каркінітській затоках, а в лимані-озері Сасик вона оцінюється як катастрофічна. У лиманах спостерігаються токсичні "цвітіння" синьо-зеленими водоростями, а з початку 80-х років як у лиманах, так і на відкритих акваторіях моря з'явилися "цвітіння", подібні до сумно "червоних припливів". У всьому світі саме це «цвітіння» вважається найшкідливішим, тому водорості, що його викликають, здатні виділяти у воду сакситоксин – смертельну отруту кураре.

Сімнадцять європейських країнзабруднюють Чорне море. Одним із провідних факторів, які формують екологічний станморських вод, є забруднення, які надходять до Чорного моря зі стоками великих європейських річок. Щороку з ними у море потрапляють сотні тонн забруднюючих речовин. Це стосується переважно біогенних речовин, мінеральних добрив, пестицидів та нафтопродуктів. Із загальної кількості промислових та побутових стічних вод, що надходять щорічно до Чорного моря, 60 % постачають Дніпро, Дністер та Дунай, до 20 % – узбережжя Північного Кавказу, близько 10 % – район Севастополя та по 5 % – узбережжя Одеси, Південний берег Криму. та берег Грузії. 1996 року в Стамбулі було проведено першу міжнародну конференцію з проблеми захисту довкілляЧорного моря. Її організаторами були Рада Європи та ПАРЄ (Парламентська Асамблея Ради Європи). Також у 1996 році в Євпаторії було проведено міжнародну конференцію з проблем місцевого самоврядування та екологи у басейні Чорного моря, Дніпра та Дунаю. До фінансування робіт із захисту Чорного моря приєднався світовий банк. Багато у цьому напрямі робить Європейський парламент. 2000 року затверджено Положення про Державну інспекцію з охорони Чорного моря Міністерства екології та природних ресурсів України. Результатом зусиль Чорноморської екологічної програми (BSEP) стали два важливі та конкретні документи: Транснаціональний діагностичний аналіз Чорного моря та Стратегічний план дій з реабілітації та захисту Чорного моря.

Якщо Чорне море на тлі екологічної кризи, то Азовське море – зона екологічної катастрофи. Гостра екологічна криза охопила Азовське море. Це без перебільшення зона екологічної катастрофи. Ще 40-50 років тому у ньому виловлювали риби у 35 разів більше, ніж у Чорному морі, та у 12 разів більше, ніж у Балтійському. У цьому морі було 114 видів риби, і загальний улов іноді перевищував 300 тис. т. Значна частина улову становили цінні осетрові породи. Сьогодні полювання знизилися в середньому в 6 разів, а риби, що виловлюється, часом містить стільки хімікатів, споживати її небезпечно для здоров'я.

В Азовському морі стався беззвучний біологічний вибух. Десятиліття тому з експериментальних коробів у море вийшла далекосхідна риба пеленгас і швидко розселилася по всій акваторії Азова. Будучи конкурентно сильнішим, пеленгас витісняє чимало аборигенних видів азовської іхтіофауни і вже став одним із основних промислових видів цього моря.

Води Азова здавна славилися цілющими властивостями. Зараз у результаті антропогенного забруднення ці властивості втрачені. Концентрація пестицидів збільшилася у 20 разів. Сьогодні у донних відкладах моря вміст отрутохімікатів та важких металів у багато разів перевищує норму.

У 70-х роках у Таганрозькій затоці було зареєстровано перші великі спалахи токсичного «цвітіння» води синьо-зеленими водоростями. У 80-ті роки вони стали регулярними. У 1997 р. «цвітіння» спостерігалося вже на відкритих акваторіях моря і охоплювало як його східну, найбільш забруднену частину, а й західну.

Різко погіршилася санітарно-епідеміологічна ситуація узбережжя Азова. Щорічно великі курортні зони періодично оголошуються закритими через невідповідність санітарно-гігієнічним нормам, спалахи особливо небезпечні. інфекційних захворюваньнаприклад холери.

Головні причини екологічної кризи Азова:

· Хижацький вилов риби підприємствами Мінрибгоспу колишнього СРСР, розпочатий у 50-х роках способом потужного океанічного лову за допомогою величезних тралів, коробів, механічних драг замість традиційних невеликих сіток, спеціальних снастей, невеликих баркасів, розрахованих на глибини моря 5-8 м;

· Будівництво гребель та водосховищ на основних річках, що живлять море, - Дону та Кубані, та перетворення цих водосховищ у гігантські промислові відстійники;

· Впровадження в басейнах стоку в морі зрошуваного землеробства та інтенсивних технологій вирощування рису замість вирощування традиційних культур, що призвело до перехімізації та засолення грунтів, забруднення вод, суттєвого скорочення стоку рік Дону та Кубані;

· Неконтрольоване, лавиноподібне змивання пестицидів з полів сільгоспугідь та винесення їх у море водами Дону та Кубані;

· збільшення кількості неочищених викидів підприємствами хімічної та металургійної промисловості у містах Маріуполь, Ростов-на-Дону, Таганрог, Камиш-Бурун (один Маріуполь «постачає» Азовському басейнові 800 тис. т токсичних речовин щорічно);

· Інтенсивне будівництво на узбережжі та морських косах численних пансіонатів та баз відпочинку і, як наслідок, - скидання в море побутових відходів та каналізаційних стоків.

Щоб запобігти екологічній катастрофі Азовського моря, необхідно різко скоротити безповоротне вилучення річкового стоку та знизити рівень забруднення. Вивчаються можливості будівництва греблі між Азовським та Чорним морями з метою обмеження надходження до Азовського моря солоних чорноморських вод, розробляються варіанти біомеліорації басейну Азовського моря, реконструкції іхтіофауни, встановлення квоти на промисел осетрових риб.

Чи вибухне Чорне море?

Південний науково-дослідний інститут морського рибного господарства та океанографії (ЮгНІРО) займається як приватними, так і глобальними проблемамиекології у разі її порушення.

Сама важлива проблема- Зміна екосистеми морів. Ми знаємо про загибель Аралу. Це море перетворилося на два солоних озера через те, що було відібрано стік річок, які живили його. Аналогічна катастрофа загрожує Азовському морю. Почалася вона давно – від часу будівництва Волго-Донського каналу. Потім - серія водосховищ, потім - розведення рису, створення зрошувальної системи... Відібрано 40% прісного водостоку. А результат – десятикратне зменшення рибопродуктивності.

Азовське море не стало дрібнішим тому, що з'єднане зі світовим океаном. Води в ньому не зменшиться, але змінюється солоність, а з нею - щільна структура, що і порушує систему продукування. Відбувається знищення нерестовищ і просто знищення ареалу, необхідного напівпрохідним (напівпресноводним) риб. Для осетра, наприклад, підвищення солоності води не є згубним, а напівпресноводного судака вона неприйнятна.

Зміна щільності - річ взагалі вкрай серйозна. Внаслідок підвищення солоності води взимку, коли стік зменшується, з донних відкладень вимивається велика кількість забруднювачів та просто органіки. Відбувається інтенсивне перемішування і море перепродукується. А влітку, коли стік збільшується, він поширюється в поверхневому шарі, солоні води утворюють щільний стрибок, непрохідний для кисню. І трапляються замори.

За прогнозами ЮгНІРО, Чорне море не помре, воно просто зміниться, якщо відібрання води триватиме. Може зникнути сірководневий шар, а це майже 2000 метрів. Аерований шар становить всього 90 - 100 метрів. Ось тут і може настати екологічна катастрофа, хоча зараз сірководневий шар перестав підніматися, море як би само себе приводить у стабільний стан.

Що ж таке насправді сірководневий шар у Чорному морі? Чим він корисний і чим небезпечний? Він абсолютно згубний для живих організмів – крім сірководневих бактерій, які там живуть та продукують. Як він утворився? Чорне море – море специфічне. Воно має два чітко розділені між собою шари - верхній розпреснений, солоність якого становить 18 проміль, і нижній, більш солоний - середземноморські води, які мають 22 промилі. На межі цих шарів - шар різкого стрибка солоності, а оскільки солоність визначає щільність, виходить різкий стрибок щільності.

Уявлення про цю двошарову структуру дасть склянку, наповнену водою та олією. На межі води та олії - блокуючий шар, який перешкоджає турбулентному перемішуванню, а отже, і проникненню кисню. Але в морі зверху постійно падає органіка – мільйони тонн, що потребує окислення, неможливого без кисню. В результаті утворюється сірководень.

Чорне море - далеко не єдина водойма, в якій є сірководень. Такими є, наприклад, норвезькі фьорди, де прісна вода з гір покриває солоні води. Сірководень утворюється там миттєво.

Коли баланс прісних та морських вод зберігається на природному рівні, глибина знаходження сірководневого шару коливається вгору-вниз залежно від маловодних та багатоводних років. Але зі зростанням водозабору, що прискорився з 1979 року до двох метрів на рік, за останні 30 років сірководневий шар піднявся на 60 метрів. При вітрах, що зганяють, він місцями навіть виходить на поверхню. Те саме в посушливі роки - газ виходить на поверхню. Сірководень - справді горючий газ, але говорити про вибух просто безглуздо.

Якщо водозабір буде збільшуватися і сірководень підніметься до поверхні, може відбутися щільне перекидання, як це сталося, скажімо, з Мертвим морем. Супутникові спостереження показали, що верхній блакитний шар у цьому водоймищі вже наступного витку став чорним, тобто. перевертання відбулося миттєво. Справа в тому, що існує критичне значення градієнта густини. Якщо воно зменшується, відбувається ніби пролом льоду, і в результаті - перемішування.

Чи гине при цьому життя в морі? «Мертве» море саме цьому завдячує своєю назвою? Ні, "Мертве" воно тому, що вода в ньому дуже солона. А що станеться із Чорним морем? Воно просто стане іншим. Насамперед, тепліше, оскільки при змішуванні виділиться тепло. Як Адріатичне море - воно за тієї ж глибини, в тому ж кліматичному поясі, але без сірководню, і тому набагато тепліше.

Звичайно, перехідний момент небезпечний - в першу чергу, для живих організмів, оскільки великі маси газу, що піднімаються вгору, все отруять на своєму шляху. Згодом море відновиться, але повторюємо, буде іншим.

Чи буде отруєне повітря? Знаєте, є узбережжя Намібії в Африці. Там є Бенгальська течія, яка приносить з Антарктики багато поживних речовин. Вони реалізуються як первинної продукції, яка осаджується. Там, де існує блокуючий шар, утворюється сірководень. Завдяки перемішуванню, він встигає не лише окислитись, але й вийти на поверхню. Виходи ці населенням відчуваються. Чорніють білі кораблі, стіни будинків, срібло. Поширюється неприємний запах тухлих яєць. Із деяких міст евакуюється населення. Тобто прецеденти у світовій практиці існують. Але навіть великі маси сірководню можуть зникнути всього за кілька днів, смертельної небезпеки для людей це явище не несе.

Ось і виходить, що не сірководень загрожує морю вибухом, це було б надто романтично. «Вибухом» загрожують інші, приземлено-буденні причини: зменшення річкового стоку, пестициди з рисових полів та омріяні для горе-підприємців резервуари з нафтою.

Захист морського середовища в Чорноморському регіоні

Політика Росії в галузі захисту морського середовища в Чорноморському регіоні була проголошена на найвищому рівні як пріоритет номер один, перш за все, через кілька факторів:

по-перше, Росія грає важливу рольу регіоні, де енергетичні ресурси перевозяться через чорноморський та азовський коридори;

по-друге, у Сочі, на узбережжі Чорного моря у 2014 р. проводились зимові олімпійські ігри.

У зв'язку з цим російський уряд зацікавлений у реалізації екологічних проектів у Чорноморському та Азовському регіонах. Морська екологічна політика на федеральному рівні регулюється міністерством національних ресурсів, включаючи федеральне агентство з водних ресурсів, міністерством охорони здоров'я та соціального розвитку, міністерством транспорту, включаючи федеральне агентство з морського та річкового транспорту, федеральну службу з гідрометеорології та контролю за довкіллям та федеральну службу з екологічного , технологічному та ядерному контролю.

В даний час здійснюється довгостроковий план дій міністерства природних ресурсів щодо дослідження та використання природних ресурсів та захисту навколишнього середовища - 2001-2020. Останнім часом було досягнуто певного прогресу в екологічній політиці на чорноморському узбережжі Росії, як з організаційно-правової, і законодавчої точок зору. Аспекти інтегрованого управління береговою зоною здійснюються в головних чорноморських та азовських портах Росії – Таганрозі (Азовське море), Новоросійську, Геленджику, Туапсі та Сочі (Чорне море). Ці аспекти включають організацію переробки відходів, плани просторового розвитку, регулярні заходи щодо моніторингу стану морського середовища та належні механізми, що дозволяють населенню прибережної зони брати активну участь у процесі прийняття рішень.

На федеральному законодавчому рівні морські питання регулюються «Кодексом використання водних ресурсів», законом про континентальний шельф, законом про виробництво та переробку відходів, законом про санітарний та епідеміологічний добробут населення та законом про захист навколишнього середовища. На регіональному рівні було прийнято кілька законів, що стосуються чорноморських прибережних територій, головним чином Краснодарського краю та Ростовської області. Серед них такі краснодарські закони, як закон про виробництво та переробку, а також епідеміологічний добробут населення, і закон про природні цілющі ресурси, лікувальні зони та курорти в Краснодарі.

В Україні центральні урядові структури, що займаються питаннями морського навколишнього середовища, представлені міністерством охорони навколишнього середовища (яке включає спеціалізований відділ з Чорного та Азовського морів та три державні екологічні інспекції, а саме, з північно-західного сектору Чорного моря, Чорного та Азовського моря навколо Кримського півострова та з решти українського узбережжя Азовського моря), міністерством охорони здоров'я та міністерством транспорту та зв'язку (що включає відділ з морського та річкового транспорту).

Міністерство охорони навколишнього середовища має територіальні відділення у всіх прибережних районах України – Кримській Автономній Республіці, Одесі, Миколаєві, Херсоні, Запоріжжі, Донецьку та Севастополі. Концептуальні рамки української політики в галузі морського довкілля складаються з національної програми з охорони та відновлення Азовського та Чорного морів.

Національна нормативна база включає «Закон про охорону навколишнього середовища», основні закони з питань охорони здоров'я, «Кодекс морської торгівлі», «Водний кодекс» та «Закон про відходи». У 1990-ті роки український уряд ухвалив резолюцію щодо ставок розрахунку компенсацій та збитків, завданих внаслідок забруднення від суден та інших плавзасобів у територіальних та внутрішніх морських водах України.

Порівняльні характеристики Чорного та Азовського морів

Характеристики моря

Чорне море

Азовське море

1. Басейн якого океану

Атлантичний

Атлантичний

2. Окраїнне чи внутрішнє

Внутрішнє

Внутрішнє

3. Берегова лінія (порізана, ні, затоки, півострова)

Порівняно слабо розчленована (Кримський півострів; Каркінітська затока; Цемеська та Геленджицька бухти)

Хороша порізаність (Сиваш та Таганрозька затоки; Таманський та Керченський півострова; багато піщаних кіс)

4. Глибини, рельєф дна

Площа - 413,5 тис. км2; середня глибина – 1271 м; максимальна – 2245 м.

Дно, або ложе, тектонічної улоговини, яку заповнює море, є рівною поверхнею (це особливість!). Чорне море розташоване в тектонічній западині => значні глибини

Площа - 38,8 тис. км2; середня глибина – 8 м; максимальна – 14 м.

Найдрібніше море на Землі (це особливість!). Азовське море розташоване на материковому шельфі => воно мілководне

На дні моря діють грязьові вулкани.

5. Солоність

Внутрішні моря мають обмежений зв'язок з Атлантикою через складну систему проток; безліч річок приносять велику кількість прісної води.

6. Температура води (льоди)

Середня січнева – від -3,0°C до +5,3°C;

Середня липнева – від +22,5°C до +24,3°C.

Лід буває лише у його північних затоках (особливість - найтепліше море Росії!).

Середня січнева – до -1,0°C;

Середня липнева – від +24,0°C до +32,0°C.

Покривається повністю льодом. Азовське море мілководне, розташоване на північ від Чорного моря, має низьку солоність.

7. Ресурси, економічне значення

Тваринний світ моря бідний. Промисел: ставрида, хамса, камбала, тарань, кілька. Транспортне значення. Рекреаційний ресурс.

Унікальна водойма за рибними запасами (оселедець, лящ, судак, сазан, осетрові та ін.). Рекреаційний ресурс.

8. Екологічні проблеми

Забруднення відходами людської діяльності (побутові та промислові стоки, скидання баластових вод).

Води Дону та Кубані використовуються для зрошення посушливих земель, що сильно скоротило приплив прісної річкової води в море. А солоної чорноморської води почало надходити більше. Все це спричинило різке скорочення кількості риб.

Чорне та Азовське моря, маючи ряд певних відмінностей (глибини і рельєф дна, солоність і температура води, берегова лінія), мають такі спільні риси: вони глибоко вдаються в материк Євразія, зв'язок цих морів з Атлантичним океаном порівняно слабкий і здійснюється через інші моря та протоки, мають спільні екологічні проблеми, які потребують ефективних рішень.

Цікаві факти

Чорне море:

1. На Русі за старих часів Чорне море називали Понтійським, а також Російським. Турки називали його Кара-ден-гіз, тобто негостинне чорне море.

2. Через відсутність водообміну з океаном вода в Чорному морі з глибини 100-150 м містить сірководень і практично повністю нежива.

3. Давньоруська назва Азовського моря – Сурозьке море. "Рибним" його називали скіфи (Карагулак) та татаро-монголи (Балик-денгіз або Чабак-денгіз, тобто лящовий). У Стародавню Греціювоно мало назву Меотида - годувальниця.

4. Чорне море є одним із найбагатших у світі. Але перша, найдавніша назва виявилася найживучою: Понтос Мелас, Кара-Деніз, Маврі Таласса, Шварцемеєр, Блек сіа - всі ці назви на різних мовахозначають те саме - Чорне море.

5. У вченому світі неодноразово висувалися гіпотези про те, що Чорне море виникло близько шести-восьми тисяч років тому, коли льодовики світового океану, що танули, підняли рівень Середземного моря і дозволили йому подолати природну дамбу, якою був нинішній Босфор. Після його прориву води ринули в Чорне море з силою, що дорівнює потужності 200 Ніагарських водоспадів. Цей природний катаклізмнагадує добре відому історіюВсесвітній потоп, описаний у Старому Заповіті. Примітно, що час найбільшого землі стихійного лиха практично збігається за даними, як науки, і релігії.

6. Ще Геродот назвав Чорне море "за своєю природою найдивовижнішим". Одна з його особливостей у тому, що органічне життя у ньому існує лише у поверхневому 100-200-метровому шарі; нижче, до дна (а максимальна глибина Чорного моря - 2245 м) - величезна нерухома маса води, практично позбавлена ​​життя, бо заражена сірководнем.

7. Солоність води у Чорному морі значно нижча, ніж у інших морях. Якщо солоність Середземного моря становить 37 проміле, то верхніх шарах Чорного моря - всього 18 проміле, а нижніх трохи більше - 22 проміле.

8. Рослинний світ Чорного моря включає 270 видів багатоклітинних зелених, бурих, червоних донних водоростей (цистозіра, філофора, зостера, кладофора, ульва, ентероморфа та ін). У складі фітопланктону Чорного моря – не менше шестисот видів. Серед них динофлагелляти - панцирні джгутиконосці (Prorocentrum micans, Ceratium furca, маленька скрипсієла Scrippsiella trochoidea та ін), динофлагелляти (дінофізис, протоперидініум, олександріум), різні діатомові водорості та ін.

9. Взимку Чорне море повністю не замерзає. Лише у північно-західній частині (в районі Одеси) невелика ділянка моря замерзає на нетривалий час. Правда у візантійських літописах є згадки про повне замерзання Чорного моря (Понта) у 401 р. та у 762 р. н.е.

10. Під час кримського землетрусу 1927 року в акваторії Чорного моря біля Севастополя спостерігалися високі стовпи вогню: як вважають, це горів сірководень (у суміші з метаном), що піднявся на поверхню моря і спалахнув.

11. На Чорному морі не буває яскраво виражених припливів та відливів, а циркуляція води відбувається лише в поверхневих шарах, які насичені киснем та придатні для життя морських мешканців. Температура води в поверхневих шарах у літній час може досягати +30 °C, а середня температура води коливається від +8 °C у зимовий період до +22 °C влітку. Температура води у чорному морі в районі Анапи у літні місяці становить: у травні – 16-19 градусів, у червні 19-22, у липні-серпні 22-25 градусів. Восени температура води у морі повільно знижується: у вересні 23-21, а у жовтні 20-18 градусів. Після спекотного літа та теплої осені море остигає ще повільніше, іноді на початку листопада можна купатися, коли температура води у Чорному морі зберігається на позначці +19...17 градусів.

12. За прогнозами вчених, у цьому столітті рівень Чорного моря підвищиться на 1-2 метри. Про це повідомила професор кафедри загальної морської геології геолого-географічного факультету Одеського національного університетуВалентина Янко на 2-й міжнародній конференції "Чорноморсько-Середземноморський коридор за останні 30 тисяч років: зміни рівня моря та людська адаптація". Фахівці зазначають, що якщо найближчими 50-70 роками нічого не зміниться, всі міські пляжі Одеси підуть під воду.

13. Чорне море є притулком для 2500 видів тварин. У порівнянні, наприклад, із Середземним морем, в якому мешкає близько 9000 видів, таку кількість не можна вважати великою. На самому дні можна зустріти устриць, молюсків та мідій. А такого хижака, як рапана, занесли кораблі, що пливли з Далекого Сходу.

14. Найнебезпечнішою рибою, яка мешкає у водах Чорного моря, є морський дракончик. Ця риба отруйна. Отрута міститься на зябрових крильцях і на колючках спинного плавця. Не менш небезпечними вважаються такі представники, як скат та скорпени.

15. Чорне море відрізняється тим, що на його дні (глибина понад 150-200 метрів) повністю відсутнє життя. Винятком є ​​лише деякі бактерії. А все тому, що шар на глибині Чорного моря насичений сірководнем.

16. Чорне море має єдиний великий півострів – Кримський.

17. У водах Чорного моря мешкають такі представники ссавців: морська свиня, білобрюхий тюлень та два види дельфінів.

18. Гори, що оточують Чорне море, постійно зростають. Це саме стосується і самого моря - воно постійно збільшується. Різниця лише в тому, що гори ростуть за одне століття приблизно на пару сантиметрів, а море настає зі швидкістю 20-25 сантиметрів за такий самий час. На морському дні вже зникло стародавнє місто Тамані.

19. У Чорному морі є вельми незвичайний вид планктонних водоростей - нічний світ. Вона наділена фосфором. Саме через нічний світ у серпні можна побачити, як світиться Чорне море.

20. Колюча акула катран - єдина акула, яка мешкає у Чорному морі. Але близько біля берега її не буває, бо дуже боїться людей.

Азовське море:

1. В античності Азовське море називалося у греків Меотійське озеро (др.-грец. Мбй?фйт), у римлян Palus Maeotis («Меотійське болото»), у скіфів Каргалук, у меотів Темеринда (що означає «мати моря»), у арабів - - Бахр аль-Азуф, у турків - Бахр ель-Ассак або Бахр-и Ассак (Темно-синє море; суч. тур. Azak Denizi) а також - Балисира (Balisira), у генуезців та венеціанців - Mare delle Zabacche.

2. Море перейменовувалося багаторазово (Самакуш, Салакар, Майутіс тощо). На початку XIII ст. затверджується назва Саксинське море. Татаро-монгольські завойовники поповнили колекцію імен Азова: Балик-денгіз (рибне море) та Чабак-денгіз (чабаче, лящеве море).

3. Найбільш достовірною слід вважати, що сучасна назва моря походить від назви міста Азов. По етимології слова «азов» існує низка гіпотез: на ім'я половецького князя Азума (Азуфа), убитого під час взяття міста 1067 р.; за назвою племені осів (аси), що своєю чергою відбулося ніби від авестійського, що означає «швидкий»; зіставляють назву і з тюркським словом азан – «нижній», і черкеським вузів – «горловина». Тюркська назва м. Азов – Аузак. Але ще I в. н.е. Пліній, перераховуючи у своїх працях скіфські племена, згадує плем'я асоки, схоже на слово азів. Прийнято вважати, що сучасна назва Азовського моря надійшло російську топонімію на початку XVII в. завдяки літопису Пімена. Причому на початку воно закріпилося тільки за його частиною (Таганрозька затока), і лише під час Азовських походів Петра I назва Азовське море закріпилося за всією водоймою.

4. Азовське море відноситься до плоских морів і являє собою мілководну водойму з невисокими береговими схилами. Об'єм його невеликий і дорівнює 320 кубічних метрів. Аральське море перевищує Азовське площею майже 2 разу. Чорне море більше Азовського за площею майже в 11 разів, а за обсягом – у 1678 разів.

5. Азовське море утворює кілька заток, з яких найбільшими є Таганрозька, Темрюкська і сильно відокремлена Сиваш, яку правильніше вважати лиманом. Великих островів на Азовському морі немає. Є ряд мілин, що частково заливаються водою і розташованих біля берегів. Такі, наприклад, острови Бірючий, Черепаха та інші.

6. В Азовському морі не буває припливів і відливів, але це не означає, що його рівень не схильний до коливань. Спостереження за рівнем моря ведуться одночасно на багатьох берегових гідрометеостанціях за допомогою рейок-футштоків або самописців-мореографів. З їхньою допомогою було встановлено, що коливання рівня мають добовий, річний, багаторічний характер і залежить від обсягу річкового стоку, кількості атмосферних опадів, величини випаровування, водообміну з Чорним морем, Сивашем та інших причин.

7. Азовське море належить до басейнів з солонуватою водою і помітним коливанням солоності. Невелика солоність вод моря пов'язана з тим, що у його водному харчуванні істотну роль відіграють річковий стік та атмосферні опади. Коливання солоності залежать від мінливості річкового стоку, випаровування, водообміну із більш солоними Чорним морем та Сивашем.

8. У другій половині XX століття, після зарегулювання стоку Дону, Кубані та інших річок, середня річна солоність Азова змінювалася від 10,9 проміле у 1982 році до 13,8 проміле у 1976 році, зменшуючись у вологі та збільшуючись у посушливі періоди. В одному літрі азовської води міститься в середньому близько 12 г солей, тобто солоність становить 1,2 відсотка від маси води, або 12 проміле. У проміле, чи тисячних частках величини, прийнято оцінювати солоність води у океанології. Для порівняння зазначимо, що середня солоність поверхневих вод Чорного моря становить близько 18, а Світового океану – близько 35 проміле.

9. В Азовському морі мешкає понад 70 видів різних риб, серед яких: білуга, осетр, севрюга, камбала, кефаль, тюлька, хамса, тарань, рибець, шема, різні види бичків.

10. Тюлька – сама численна рибав Азовському морі, вилов її в окремі роки сягав 120 тисяч тонн. Якщо розподілити всіх азовських тюлек між 6,5 млрд. жителів планети, то кожному дістанеться по 15 рибок. В Азовському морі і в гирлах річок, що впадають в нього, а також лиманах зустрічається 114 видів і підвидів риб.

11. У 2007 році в Керченській протоці в районі російського порту "Кавказ" через сильний шторм 11 листопада затонуло 4 судна - суховантажі "Вольногорськ", "Нахічевань", "Ковель", "Хаджі Ізмаїл" (прапор Грузії, судновласник і турецька команда) ). Зірвалися з якорів і сіли на мілину 6 суден, отримали пошкодження 2 танкери («Волгонафта-123» та «Волгонафта-139»). У море потрапило близько 1300 тонн мазуту та близько 6800 тонн сірки.

12. При нічному купанні в Азовському морі можна побачити, як прибережна зона світиться. Таке чудове світіння утворюється через планктонів, що живуть неподалік берегової лінії.

13. Вода в Азовському морі менш солона, порівняно з Чорним морем.

14. Азовське море є найдрібнішим морем у всьому світі.

15. Якщо спробувати заповнити озеро Байкал, знадобиться вода з 94 Азовських морів.

16. Існує ще одна назва Азовського моря – молюскова. Не складно припустити, що така назва море носить через велику кількість молюсків, що мешкають у ньому. При цьому молюски відчувають в Азовському морі більш ніж комфортно.

17. Найбільша глибина Азовського моря – 30,5 метрів, а середня глибина – приблизно 8 метрів. Не набагато більше, ніж у ставку.

18. Місцеві жителі давно помітили, що Азовське море стрімко меліє. Це видно неозброєним оком і ясно без висновків вчених.

19. Якщо літня погода протримається спекотною парою днів, то вода в Азовському морі може нагрітися до 30 градусів. Такої температури води не буває не в одному морі. Але ж вони й не такі малі.

20. Медики стверджують, що пісок, що знаходиться на берегах Азовського моря, має цілющі властивості. Вони радять не менше 1,5-2 годин проводити за купанням у ньому.

Де відпочивати?10 відмінностейна прикладі Єйська (Азовське узбережжя Росії)і Сочі (чорноморське узбережжя Західного Кавказу в Краснодарському краї Росії)

1. _ Пляжі в Єйську золотаво-білі. Таке забарвлення їм надають пісок і дрібні шматочки черепашок, які в результаті багаторічного руйнування раковин хвилями.

У Сочі пляжі переважно гальково-кам'янисті, подекуди зустрічаються вставки з піску. Цей пісок називають сріблястим, але, як на мене, голосно сказано: звичайний сірий пісок.

2. _ Вода в Чорному морі в погожий день має забарвлення від блакитного до кобальтово-синього. Це пояснюється тим, що морська вода поглинає блакитні та фіолетові промені спектра меншою мірою, ніж червоні та помаранчеві.

Коли море дрібне, то поряд з блакитними та фіолетовими, відбиваються також червоні та помаранчеві промені. Виходить зелений колір. Тому Азовське море - зелене. Зелені Азовському морю додає і фітопланктон, що рясно розвинувся.

3. _ Однак вода в Азовському морі і не зовсім зелена. Швидше зеленувато-жовта, а під час вітру - кольори кави з молоком. Колір обумовлюється змучуванням донних мулів та частинок піску. Азовське море каламутне. Його прозорість коливається не більше від 0,5 до 8 м.

Чорне море набагато прозоріше. Для порівняння – максимальна зафіксована прозорість Чорного моря становила 77 м. На жаль, це було не у нас у Сочі, а поблизу Синоду.

Море в Єйську

Море у Сочі

4. _ Мутність Азовського моря особливо нікого не засмучує, оскільки бруду, винні у цій каламутності, надають сприятливий вплив на організм людини. На азовських пляжах багато «чорненьких» людей, обмазаних з ніг до голови цілющою багнюкою.

На чорноморському узбережжі зустрічаються «чорненькі» іншого: африканські студенти, які підробляють папуасами.

5. _ Азовське море - найдрібніше море у світі. Його середня глибина – 8 метрів. Ідеш, ідеш, а води все до пояса.

Найбільша глибина Чорного моря – 2 212 м.

6. _ Через маленьку глибину Азовське море прогрівається швидше за Чорне.

На початку червня у Чорному морі вода ще прохолодна, а в Азовському – саме те, що треба.

7. _ Ще одна перевага мілководдя - безпека. Майже 90% відпочиваючих на Азовському морі - батьки чи бабусі з дітьми.

На Чорному морі контингент відпочиваючих набагато ширший.

8. _ Якщо на Чорному морі починаються баранці, від них нікуди не дінешся.

Єйськ розташований на косі. Там можна переїхати з одного боку коси на іншу, з пляжу на пляж: зміниться напрямок вітру, пропадуть баранчики.

9. _ Вода в Азовському морі майже не солона.

У Чорному морі вода солоніша і пахне йодом.

10. _ Азовське море взимку замерзає.

Чорне море ніколи не замерзає.

А ви обирайте самі, куди поїхати: на Чорне море чи Азовське.

Розміщено на Allbest.ru

...

Подібні документи

    Історія появи Чорного моря. Формування водойм у його басейні 10-13 млн. років тому. Поява Понтичного моря, його поєднання з океаном. Катастрофічне сполучення Середземного та Чорного морів, причини утворення придонного сірководню.

    презентація , доданий 24.10.2013

    Підводні континентальні околиці. Шельф або материкова мілину. Континентальний чи материковий схил. Глибоководні улоговини окраїнних морів. Типи континентальних околиць. Рельєф окраїнних та внутрішніх морів. Море з плоским дном і улоговини моря.

    курсова робота , доданий 06.12.2011

    Зсуви як ковзні зміщення мас гірських порідвниз схилом, що виникають через порушення рівноваги, що викликається різними причинами. Запобіжні заходи проти зсувів ґрунту. Приклади зсувнонебезпечних зон у районі Чорного та Азовського морів.

    стаття, доданий 02.06.2010

    Поняття про активні дії вод Світового океану та морів. Наслідки рухів вод морів та океанів. Хвильові рухи, їх розвиток на поверхні води та виникнення під дією та у напрямку вітру. Основні методи руйнації гірських порід берега.

    курсова робота , доданий 28.06.2014

    Сутність абразійних та акумуляційних процесів. Основні чинники формування рельєфу берегової зони Чорного моря. Складкоутворення кавказького хребта. Опис процесів абразії, денудації та фізичного вивітрювання вздовж чорноморського узбережжя.

    реферат, доданий 08.01.2013

    Фізико-географічна характеристика Арктичного регіону: клімат та джерела забруднення (первинні, вторинні, перенесення радіоактивних речовин). Вплив факторів середовища на просторовий розподіл вмісту радіонуклідів у морських ґрунтах.

    дипломна робота , доданий 19.06.2014

    Геологічна будова Баренцевоморської, Охотської, Лаптівської газонафтоносних провінцій, акваторій Каспійської, Карської, Чукотської морів, Анадирської затоки. Промислові та перспективні родовища нафти та газу територій, їх потенційні ресурси.

    реферат, доданий 21.12.2012

    Основні відомості про моря: солоність та хімічний склад морських вод, фізичні характеристики, циркуляція. Морфологія дна океанів та морів, органічний світ. Руйнівна та акумулятивна діяльність, осадонакопичення в літоральній зоні, діагенез.

    реферат, доданий 29.03.2011

    Використання при бурінні нафтових та газових свердловин у глибоководних районах морів та океанів плавучих бурових установок, здатних самостійно або за допомогою буксирів міняти райони буріння. Самопідйомна, напівзанурювальна та гравітаційна платформа.

    реферат, доданий 01.12.2010

    Вивчення обстановки осадконакопичення в пізньому плейстоцені та голоцені в межах ерозійно-акумулятивної зони шельфу, континентального схилу та прилеглої глибоководної частини на північному заході Чорного моря. Літологічна характеристика донних відкладень.

Чорне, Азовське та Каспійське моря – це все, що залишилося від стародавнього океану Тетіс. Чорноморське узбережжя – це найпівнічніші у світі субтропіки, де дивовижна за красою природа, цілющий клімат, тепле море та джерела. мінеральних вод. Каспій – це осетри та нафта. Саме там знімали фільм "Біле сонце пустелі".

Чорне море

Чорне море – це середземне море Атлантичного океану, воно розташоване між Європою та Малою Азією. Море омиває береги Росії, України, Грузії, Румунії, Болгарії та Туреччини. На північному сході Чорне море Керченською протокою сполучається з Азовським морем, на південному заході протокою Босфор – з Мармуровим морем і далі через протоку Дарданелли з Егейським та Середземним морями. Довжина Чорного моря 1150 км., ширина у найвужчому місці – 265 км., площа 420,3 тис. км2, об'єм води 547 тис.км3, середня глибина 1300 м. та ін.

Береги Чорного моря порізані мало; єдиний великий півострів – Кримський. Загальна довжина берегової лінії 3400 км. Деякі ділянки берегів мають власні назви, Південний берег Криму, Чорноморське узбережжя Кавказу, Туреччини – Румелійський берег, Анатолійський берег. На заході та північному заході береги низькі, місцями стрімчасті, лиманні. Північні береги Кримського півострова низькі, південні – гористість. На сході і півдні до моря впритул підступають гори Великого і Малого Кавказу і Понтійські гори: невеликі ділянки низовинних берегів утворені дельтами річок, що тут висунулися в море, поблизу мисів Піцунда і Кодор в Грузії, Джива і Бафра в Східній Анатолії. Найбільші затоки: Каркінітсій, Каламітський, Дніпро-бугаський, Дністровський, Варненський, Бургаський біля північно-західних і західних берегів, Синопський і Самсунський - біля південних. Островів мало; найбільш значні – Березань та Зміїний.

Утворення западини Чорного моря пов'язують із залишковим басейном стародавнього океану Тетіс. Контури сучасної западини намітилися в олігоцені, коли підняття у Малій Азії поступово відокремлювали її та Каспіське море від океану. У вірному міоцені Чорне море входило в ланцюг опріснених морів-озер, так званий Сарматський басейн. Після короткочасного зв'язку із Середземним морем утворилося опріснене Понтичне озеро. У пліцені Чорне море роз'єдналося з Каспієм. Протягом середнього та верхнього пліоцену це було, мабуть, опріснене проточне озеро. У середині плейстоцену на короткий часЧорне море двічі з'єднувалося з Середземним і мало солоніші води. Під час останнього зледеніння утворилося сильно опріснене Новоевксинське озеро-море, яке 6-7 тис. років тому з'єдналося із Середземним морем через протоки, давши початок сучасному Чорному морю. Тектонічна активність у цьому районі проявляється у землетрусах, епіцентри яких розташовані по краях западини та прилеглих районах. У прибережній зоні переважають грубоуламкові відкладення: галка, гравій, піски; у міру віддалення від берега їх змінюють дрібнозернисті піски.

Протягом року Чорне море перебуває під впливом переважно континентальних полярних і морських полярних і тропічних повітряних мас. Взимку повітряні маси несуть сильні північні та північно-східні вітри, зниження температури та чисті опади; Особливо великої сили ці вітри досягають у районі Новоросійська, де називаються бори.

До аспійського та Азовського моря

Каспійське море – найбільше у світі замкнуте водоймище, розташоване на території Росії, Казахстану, Туркменії, Азербайджану та Ірану.

Каспій іноді невірно називають озером, проте за своїми розмірами, характером процесів та історії розвитку він є морем. Назву море отримало від древніх племен каспіїв, що мешкали у східній частині Кавказу. Інші історичні назви - Гірканське, хвалинське, Хазарське - також за іменами древніх народів, що мешкали на його берегах. Каспіське море витягнуте із півночі на південь майже на 1200 км, середня ширина 320 км. Площа близько 371 тис. км2; рівень на 28,5 м нижче за рівень Мирного океану. В акваторії моря є близько 50 островів, серед яких Тюлені, Артем і Житловий. У північну частину моря впадають Волга, Емба, Урал. Невеликий стік дають ріки іранського узбережжя.

За характером рельєфу та гідрологічним особливостям Каспійське море зазвичай поділяють на Північний, Середній та Південний Каспій. Північний Прикаспій – найакумулятивніша акваторія із серією банок та островів. Так званий Мангишлакський поріг відокремлює Північний Каспій від Середнього.

Погода над Каспійським морем визначають азіатські (взимку) та азорські (влітку) повітряні маси. Характерними рисами клімату є значна континентальність, переважання антициклонів, сухі вітри, сувора морозна зима, різкі температурні зміни протягом року, бідність опадами (крім південного заходу).

Азовське море - середземне море в басейні Атлантичного океану, що з'єднується Керченською протокою в Чорному морі. Давньогрецька назва моря – Меотійське озеро, давньоруське – Сурожське море. Площа 38 тис. км2, середня глибина 8 м, максимальна 14 м. Береги головним чином низовинні, складені піщано-черепашковими відкладами, лише на півдні - стрімкі. Характерною рисою берегів Азовського моря є намивні піщані коси (Арабатська стрілка, Федотова, Бердянська, Єйська та ін), що відокремлюють від моря ряд мілководних заток (Сівіш, Обитковий та ін) і лиманів.

Клімат у районі Азовського моря континентальний. Зима холодна, відносно суха, із сильними північно-східними та східними вітрами. Середня температура зими до -6 целс. Літо спекотне, відносно вологе, із західними вітрами, середня температура в липні 24, 5 градуси. Опадів випадає до 500 мм на рік. Азовське море відрізняється винятковою біологічною продуктивністю.

Трохи історії

У XV ст. Чорне та Азовське моря повністю перейшли під контроль Османської Туреччини. У Північному Причорномор'ї утвердилася васальна держава османів – Кримське ханство. "Відбити" ці території російські царі пробували неодноразово. Але цікаво, що ці спроби знаходили гарячий відгук у простих козаків. Одним із найяскравіших епізодів російської історії було Азовське сидіння. У 1637 р. козаки (формально вони були російськими підданими) взяли турецьку фортецю Азов, “ключ” до древньої Меотиді, як звали ці місця греки.

Підтримки царя козаки не отримали, оскільки сваритися з Туреччиною в цей час Москва не захотіла, та й не мала можливостей. У 1641 р. козаки витримали облогу Азова, але влітку 1642 р. були змушені покинути його, зруйнувавши укріплення. Ця безприкладна подія була увічнена у формі поетичного донесення до царя Михайла Федоровича – “Повість про Азовське облогове сидіння донських козаків”.

Чорне, Каспійське та Азовське моряоновлено: 21 травня, 2017 автором: сайт

Каспійське море - одна з найдивовижніших замкнутих водойм на Землі.

Протягом століть море змінило понад 70 назв. Сучасне походить від каспіїв - племен, що населяють центральну та південно-східну частину Закавказзя 2 тисячі років до н.е.

Географія Каспійського моря

Каспійське море знаходиться на стику Європи з Азією та по географічному положеннюподіляється на Південний, Північний та Середній Каспій. Середня та північна частина моря належить Росії, південна – Ірану, східна – Туркменії та Казахстану, південно-західна – Азербайджану. Протягом багатьох років прикаспійські держави ділять між собою акваторію Каспію, до того ж досить гостро.

Озеро чи море?

По суті, Каспійське море є найбільшим у світі озером, але має ряд морських ознак. До них відносяться: велика водна маса водойми, сильні шторми з високими хвилями, припливи та відливи. Але Каспій немає природного зв'язку зі Світовим океаном, що дає можливість називати його морем. У той же час завдяки Волзі та штучно створеним каналам такий зв'язок з'явився. Солоність Каспію в 3 рази нижче звичної морської, що не дозволяє віднести водойму до морів.

Були часи, коли Каспійське море дійсно було частиною Світового океану. Кілька десятків тисяч років тому Каспій поєднувався з Азовським морем, а через нього з Чорним та Середземним. Внаслідок тривалих процесів, що відбуваються в земній корі, утворилися Кавказькі гори, які відокремили водоймище. Зв'язок між Каспійським і Чорним морем тривалий час здійснювався через протоку (Кумо-Маничська западина) і поступово припинився.

Фізичні величини

Площа, об'єм, глибина

Площа, об'єм та глибина Каспійського моря – не постійні і безпосередньо залежать від рівня води. У середньому площа водойми дорівнює 371 000 км², обсяг — 78 648 км³ (44% усіх світових запасів озерних вод).

(Глибина Каспійського моря в порівнянні з озерами Байкал та Танганьїка)

Середня глибина Каспію становить 208 м, найдрібнішою вважається північна частина моря. Максимальна глибина – 1025 м, відзначена у Південно-Каспійській западині. По глибині Каспій поступається лише Байкалу та Танганьїку.

Протяжність озера із півночі на південь — близько 1200 км, із заходу на схід у середньому 315 км. Довжина берегової лінії – 6600 км, з островами – близько 7 тисяч км.

Береги

В основному, узбережжя Каспійського моря - низинне та гладке. У північній частині сильно порізано річковими протоками Уралу і Волги. Заболочені місцеві береги розташовані дуже низько. Східні береги примикають до напівпустельних зон і пустель, покриті вапняковими відкладеннями. Найбільш звивисті береги - на заході в області Апшеронського півострова, і на сході - в районі Казахської затоки та Кара-Богаз-Гола.

Температура морської води

(Температура Каспійського моря в різні пори року)

Середня температура води взимку в Каспії коливається від 0 ° С у північній частині та до +10 ° С у південній. В акваторії Ірану температура не опускається нижче за +13 °С. З настанням холодів мілководна північна частина озера покривається льодом, який тримається протягом 2-3 місяців. Товщина льодового крою становить 25-60 см, при особливо низьких температурах може досягати 130 см. Пізньої осені та взимку на півночі можна спостерігати крижини, що дрейфують.

Влітку середня температура води у морі становить + 24 °C. Здебільшого море прогрівається до +25 °C ... +30 °C. Тепла вода і прекрасні піщані, зрідка черепашкові та галькові пляжі створюють чудові умови для повноцінного пляжного відпочинку. У східній частині Каспію в районі міста Бегдаш у літні місяці зберігається аномально низька температура води.

Природа Каспійського моря

Острови, півострова, затоки, річки

Каспійське море включає близько 50 великих і середніх островів, загальна площа яких становить 350 км. Найбільші з них: Ашур-Ада, Гарасу, Гум, Даш та Беюк-Зіря. Найбільшими півостровами є: Аграханський, Апшеронський, Бузачі, Мангишлак, Міанкале і Тюб-Караган.

(Острів Тюлень у Каспійському морі, що входить до складу Дагестанського заповідника)

До найбільших заток Каспію відносяться: Аграханський, Казахський, Кизлярський, Мертвий Култук та Мангишлакський. На сході знаходиться солоне озеро Кара-Богаз-Гол, що раніше представляло собою лагуну, сполучену з морем протокою. У 1980 році на ньому була побудована дамба, через яку вода з Каспію йде в Кара-Богаз-Гол, де потім випаровується.

У Каспійське море впадають 130 річок, які розташовані в основному в його північній частині. Найбільші з них: Волга, Терек, Сулак, Самур та Урал. Середньорічний водосток Волги становить 220 км³. 9 рік мають дельтоподібне гирло.

Флора і фауна

У Каспійському морі мешкає близько 450 видів фітопланктону, серед яких водорості, водні та квіткові рослини. З 400 видів безхребетних переважають черв'яки, ракоподібні та молюски. У морі багато дрібної креветки, яка є об'єктом промислу.

У Каспії та дельті мешкають понад 120 видів риб. Об'єктами промислу є кілька («Кількін флот»), сом, щука, лящ, судак, кутум, кефаль, вобла, краснопірка, оселедець, білорибиця, судак, бичок, білий амур, минь, жерех і судак. Запаси осетрових та лососевих на сьогоднішній день виснажені, проте море є найбільшим постачальником чорної ікри у світі.

Риболовля на Каспійському морі дозволена цілий рік за винятком періоду з кінця квітня до кінця червня. На узбережжі розташовано безліч рибальських баз з усіма зручностями. Риболовля на Каспії приносить величезне задоволення. У будь-якій його частині, у тому числі й у великих містах, улов надзвичайно багатий.

Озеро славиться великою різноманітністю водоплавних. Гуси, качки, гагари, чайки, кулики, орлани, казарки, лебеді та багато інших прилітають на Каспій у період міграції чи гніздування. Найбільша кількість птахів — понад 600 тисяч особин спостерігається в гирлах Волги та Уралу, в затоках Туркменбаші та Кизилагацькому. У сезон полювання сюди приїжджає величезна кількість рибалок не лише з Росії, а й із країн ближнього та далекого зарубіжжя.

У Каспійському морі живе єдине ссавець. Це каспійська нерпа чи тюлень. Ще недавно нерпи близько підпливали до пляжів, помилуватися дивовижною твариною з круглими чорними очима міг кожен, тюлені поводилися дуже доброзичливо. Наразі нерпа знаходиться на межі зникнення.

Міста на Каспійському морі

Найбільшим містом на узбережжі Каспійського моря є Баку. Чисельність одного з найкрасивіших міст світу складає понад 2,5 млн. осіб. Баку розкинувся на мальовничому Апшеронському півострові і з трьох боків оточений водами теплого та багатого на нафту Каспію. Менш великі міста: столиця Дагестану - Махачкала, казахський Актау, туркменський Туркменбаші та іранський Бендер-Ензелі.

(Бакинська бухта, Баку - місто на Каспійському морі.)

Цікаві факти

Суперечки про те, чи називати водоймище морем чи озером вчені ведуть досі. Рівень Каспійського моря поступово знижується. Більшу частину води в Каспій доставляє Волга. 90% чорної ікри видобувається саме у Каспійському морі. Серед них найдорожча — ікра білуги-альбіноса «Алмас» (2 тис.$ за 100 г).

У розробці нафтових родовищ Каспійського моря беруть участь компанії з 21 країни. За російськими оцінками, запаси вуглеводневої сировини в морі становлять 12 млрд тонн. Американські вчені стверджують, що в надрах Каспію зосереджено п'яту частину світових запасів вуглеводневої сировини. Це більше, ніж спільні запаси таких нафтовидобувних країн, як Кувейт та Ірак.

Наша Росія з усіх боків омивається морями та океанами, має сімнадцять виходів до великої води, що робить її просто унікальною світовою державою. Одні моря знаходяться в південній частині країни і відносяться до курортної зони, а північні російські води рясніють рибою та іншими промисловими видами морських мешканців. Найчастіше наші співвітчизники відвідують Чорне море та Азовське море, порівняння яких ми сьогодні й проведемо.

Азовське море: короткий опис

Азовське море розташоване в південній частині Росії, воно є напівзамкненим видом моря і має відношення до басейну Атлантичного океану. З океаном море пов'язане ланцюгом проток і різних морів. Солоність води забезпечується за рахунок припливу водних мас із Чорного моря, але у своїй більшості вони розбавляються річковими стоками. У Останніми рокамилюдина веде активну діяльність узбережжя моря, тому приплив прісної води значно знизився. Цей факт позначився на популяції морських жителів.

Чорне море: коротко про головне

Чорне море являє собою внутрішнє море Атлантичного океану, воно пов'язане із Середземним та Егейським морем різними протоками. Акваторія з давніх-давен була обжита людьми, зараз до вод Чорного моря є вихід у Росії, Туреччини, Грузії та Болгарії.

Однією з особливостей акваторії є неможливість життя на великих глибинах. Це пов'язано з виділенням сірководню на глибині понад сто п'ятдесят метрів, до того ж дана особливістьне дозволяє різним шарам води змішуватись між собою. Тому на Чорному морі спостерігаються великі перепади температур на незначних глибинах.

Звідки взялося Азовське море

У давнину Азовського моря не існувало, дана територія мала болотистий характер. Вчені вважають, що акваторія утворилася приблизно п'ять тисяч шістсот років до нашої ери внаслідок чорноморського потопу. Ця версіявисловлювалася ще античними філософами та підтримується сучасними гідрологами та океанологами.

За час свого існування Азовське море багато разів змінювало свою назву. За ними можна навіть простежити історію розвитку самої водойми, адже давні греки відносили її до озер, а римляни до болот. Хоча вже скіфи у своїй назві акваторії використовували слово "море".

Вчені нарахували понад п'ятдесят різних назв. Кожен народ, який облюбував береги Азовського моря, прагнув дати йому нове ім'я. Лише у вісімнадцятому столітті у російській закріпилося звичне нам слово " Азов " . Хоча ще в першому столітті нашої ери деякі грецькі вчені згадували назву, близьку за звучанням із сучасною вимовою.

Історія виникнення Чорного моря

Гідрологи вважають, що на місці сучасного Чорного моря завжди існувало прісне озеро. Варто зауважити, що на той момент воно було найбільшим у світі, заповнення акваторії морською водою відбулося внаслідок того ж чорноморського потопу, завдяки якому утворилося Азовське море. Великий потік солоної води викликав масову загибель прісноводних мешканців озера, які й стали джерелом викиду сірководню з морських глибин.

Хотілося б відзначити, що Чорне море майже завжди мало назви, близькі до сьогодення. Вважається, що скіфські племена, що мешкали на узбережжі, називали море "темним". Греки, у свою чергу, переінакшили назву і почали називати акваторію "Негостинне море". Це пов'язують із частими штормами та складнощами проходження фарватеру. Деякі гідрологи висувають гіпотезу, згідно з якою моряки з давніх часів помічали, що якорі при піднятті з глибини набувають глибокого чорного забарвлення. Це й послужило передумовами назви моря.

Де Чорне та Азовське море розташовані: координати та розміри

Чорне море має площу понад чотириста тисяч квадратних кілометрів, довжина поверхні між двома найвіддаленішими точками становить приблизно п'ятсот вісімдесят кілометрів. Об'єм води в акваторії дорівнює п'ятистам п'ятдесяти кубічним кілометрам. Координати Чорного моря лежать між сорока шістьма градусами тридцятьма трьома хвилинами та сорока градусами п'ятдесятьма шістьма хвилинами північної широти і між двадцятьма сімома градусами двадцятьма сімома хвилинами і сорока одним градусом сорока двома хвилинами східної довготи.

Площа Азовського моря становить тридцять сім квадратних кілометрів, довжина між найвіддаленішими точками прирівнюється до трьохсот вісімдесяти кілометрів. Координати моря лежать між 45°12′30″ та 47°17′30″ північної широти та між 33°38′ та 39°18′ східної довготи.

Глибина

Чорне море та Азовське море суттєво різняться між собою. В першу чергу звичайній людинівпадає у вічі відмінності в глибинах. Справа в тому, що глибина Азовського моря постійно змінюється. Вчених серйозно непокоїть тенденція до обмелення акваторії Азова. В даний момент море відноситься до найдрібніших у світі, причому процес обмілення з кожним роком набирає обертів і стає дедалі активнішим. За останніми даними, середня глибина Азовського моря становить лише сім метрів, найглибше місце у всій акваторії відзначено тринадцятьма з половиною метрами.

Чорне море відрізняється неоднорідним рельєфом дна. Тому глибина на різних ділянках значно відрізняється. Максимальна глибина сягає двох тисяч метрів. У районі Ялти середня глибина становить п'ятсот метрів, причому ця позначка досягається вже за кілька кілометрів від берега.

Дивно, наскільки у світі все взаємопов'язано. Це стосується і морів. Кожному школяру відомо, що Чорне море та Азовське море з'єднуються між собою. Він являє собою вузьку смугу води, що не перевищує чотири кілометри завширшки. Глибина протоки в середньому становить 5 метрів.

Ті, хто за радянських часів часто відвідували Чорне море та Азовське море, знають, що існує абсолютно унікальне місце, де можна побачити дотик двох морів. Якщо ви приїдете на Туслову косу, з одного боку від вас буде Азовське море, а з іншого - Чорне. Туристи стверджують, що ця коса надзвичайно вдале місце для відпочинку. Тут практично немає людей, а можливість викупатися відразу в обох морях не може не тішити нерозбещених відпочиваючих.

Варто зазначити, що в порівнянні з Азовським морем води Чорного моря виглядають світлішими. З чим це пов'язано науковцям важко сказати.

Як виглядає узбережжя морів

Узбережжя Чорного та Азовського моря суттєво відрізняються між собою. Азовське представлене пласкими пляжами з мало порізаним рельєфом. У більшості пляжі вкриті піском, російська частина становить двісті п'ятдесят кілометрів прибережної смуги. Особливістю узбережжя Азовського моря є намиті коси, вони зазвичай глибоко видаються в акваторію і завширшки не перевищують п'яти кілометрів.

Протяжність російської частини узбережжя Чорного моря становить чотириста п'ятдесят сім кілометрів. Прибережна смуга порізана слабо і представлена ​​переважно гальковими пляжами, які в деяких місцях мають ширину понад триста метрів. Чорне море відрізняється великою кількістю островів, що хаотично розкидані по всій акваторії.

Прозорість та колір водних мас

Чорне море та Азовське море мають різний склад води, що позначається на їхньому кольорі. Якщо ви поглянете на Чорне море у сонячний день, то побачите, як вода набуває глибокого кобальтового відтінку. Це пов'язано з поглинанням сонячних променів червоного та помаранчевого спектру. Чорне море не відноситься до найпрозоріших, проте видимість у погожий день тут досягає понад сімдесят метрів.

Води Азовського моря в безвітряну погоду мають зелене забарвлення, а ось найменший вітер відразу ж перетворює воду на бруднувато-жовту субстанцію. Це пояснюється великою кількістю фітопланктону, що заполонив акваторію моря. Справа в тому, що йому для розвитку ідеально підходить мілководдя з прогрітою водою, що відповідає показникам Азовського моря. Саме малі глибини впливають на прозорість води, вона практично завжди каламутна із низькою видимістю.

Флора та фауна морів

Гідрологи та океанологи часто порівнюють Чорне море та Азовське море з погляду багатства флори та фауни. Цей показник розкриває суттєві відмінності між двома акваторіями.

Свого часу Азовське море не мало конкурентів за кількістю риби, її виловом займалися кілька великих компаній. Останніми роками населення морських видів значно скоротилася. За даними океанологів, в Азовському морі мешкає понад сто трьох видів риб. Практично всі вони є промисловими:

  • оселедець;
  • севрюга;
  • тюлька;
  • камбала і таке інше.

Чорне море вважається відносно бідним щодо морських жителів, адже на глибині, у зв'язку з викидами сірководню, життя просто неможливе. У морі мешкає близько ста шістдесяти видів риб та п'ятсот видів ракоподібних. Але фітопланктон представлений шістьма десятками видів на противагу двом видам в Азовському морі.

Незважаючи на те, що Чорне море та Азовське море розташовуються поруч і навіть мають спільний кордон, вони суттєво відрізняються між собою. Частина цих відмінностей можуть визначити тільки вчені, а частина добре помітна навіть простим відпочиваючим, які часто віддають перевагу узбережжю цих морів закордонним курортам.

Вступ

Проблема вселення чужорідних видів у екології не нова. В останні роки інтерес до цієї проблеми різко зріс, особливо в екології прісноводних водойм та прибережних зон морів, що викликано гігантськими витратами на боротьбу з наслідками інвазій нових видів.

Мета роботи розглянути ситуацію з видами-вселенцями у Чорному та Азовському морях. Це важливо, тому що зазначені моря вже неодноразово служили транзитними водоймищами при поширенні нових видів у Каспійське та Аральське моря.

У Чорному морі вже сталася низка екологічних вибухів, пов'язаних із вселенцями. Останній і найбільш відомий приклад - Mnemiopsisleidyi (Ctenophora). Успішне освоєння вселенцями Чорного та Азовського морів не випадкове. Як і більшість неповносолених морів, Чорне море відрізняється зниженою біорізноманіттям, а отже, і меншою опірністю до вторгнення чужорідних видів. Величезний питомий водозбір Чорного моря (він майже в 5 разів перевищує площу моря), висока щільність населення на водозборі разом із інтенсивним використанням природних ресурсів ведуть до прискореної дестабілізації екосистеми моря, що також у свою чергу сприяє успіху вселенців. Зростає інтенсивність судноплавства у Чорному морі: так, у 1938 р. через Босфорську протоку пройшло 4500 суден (середній тоннаж судна 7500 т), у 1985 р. – 24100 (105500 т), у 1996 р. – 49952 (15)

Сьогодні вивчення інвазивних видів Азово-Чорноморського басейну є важливим для вчених, адже тільки досконало вивчивши дане явище можна стабілізувати ситуацію, зберегти аборигенні види та акліматизувати види риб, які мають промислове значення.

Характеристика Чорного та Азовського морів

Велику роль у господарському житті Криму відіграють Чорне та Азовське моря. Чорне море найтепліше у нашій країні. Температура морської води (на поверхні) біля Південного берега буває найнижчою в лютому - березні, від б до 8 °; у липні - вересні вона в середньому вище 20 °. Температура води в літню пору, особливо в прибережній зоні, коливається в залежності від вітрів внаслідок згону вітром теплого поверхневого шару і підйому глибинних, більш холодних шарів води.

Солоність Чорного моря, що опріснюється потужними річками (Дунаєм, Дніпром та іншими, менш значними), порівняно невелика: у верхніх шарах - 17-18 ‰. Вода Середземного моря має солоність до 39 ‰. Більш легкі (внаслідок меншої солоності) верхні шари Чорного моря через вузькі протоки – Босфор та Дарданелли зливаються у Середземне море. Назад рухаються глибинні більш важкі води Мармурового моря.

Чорне море є найглибшим з морів європейської частини нашої країни. У центральній частині басейну глибини сягають понад 2200 метрів. На глибину 200 м і нижче кисень майже не проникає, і там вода дуже насичена сірководнем.

Наявність у Чорному морі (глибше 200 м) величезної товщі води більш щільної та солоної, насиченої сірководнем, донедавна приводило «уявленню про бідність органічного життя у Чорному морі і, внаслідок цього, малої цінності навіть поверхневого шару у промисловому відношенні. Гідрологічні дослідження радянських учених спростували це неправильне уявлення про Чорне море1. Виявилося, що воно не тільки не бідно на поживні речовини і планктон, але навіть значно багатше Середземного моря. Вивчаючи морську фауну, радянські біологи показали, що тут поширені деякі риби, які вважалися рідкісними для Чорного моря. До них належать шпрот (дрібна оселедцева риба), пеламіда (з сімейства скумбрієвих) і величезна риба тунець. Хоча пеламіда і тунець йдуть на зимівлю до Середземного моря, вони рясно розмножуються і Чорному морі. Шпрот поширений у відкритих водах Чорного моря і є основною їжею для дельфінів.

Рибні ресурси відкритих вод Чорного моря дуже великі, але освоєні ще мало.

До промислових риб належать білуга, осетр, севрюга, оселедець, бички, тюлька, анчоус (чорноморська хамса), азовська хамса, кефаль, ставрида, барабуля, камбала, скумбрія, пеламіда, сарган, морський окунь, морська карка Крім того, водяться деякі види риб, що не мають промислового значення.

Головну роль рибних промислах Криму грають анчоус, азовська хамса, кефаль, ставрида, білуга, камбала, скумбрія, оселедець, пеламіда.

У порівнянні з Азовським Чорне море бідніше за корм, тому риба приходить сюди головним чином взимку зігріватися в його теплих водах. Навесні ж величезні косяки риби - хамси, оселедця, атерини, барабулі, кефалі, скумбрії та ін - швидко рухаються на нерест через Керченську протоку в Азовське море. Тут на багатому "рибному пасовищі" вони залишаються до осені, а на зиму знову повертаються до чорноморських вод. Через Керченську протоку риба йде з вересня до листопада. Осіння путина триваліша, ніж весняна, оскільки риба не швидко покиває Азовське море - свою головну кормову базу.

У період путіни в Керченській протоці видобувається риби у кілька разів більше, ніж у всіх рибальських районах Криму, разом узятих. Основна промислова риба в Керченській протоці - це хамса та оселедець.

У Чорному морі промислове значення мають і дельфіни. З них тут особливо поширені дельфіни – білобочка та афаліну. Стадо дельфінів у Чорному морі обчислюється більш як у півмільйона голів.

Азовське море найменше за розмірами і найдрібніше з наших морів (глибина не перевищує 15 м); вода в ньому сильно опріснена Доном та іншими річками. Взимку море покривається льодом.

У літню пору вода Азовського моря, внаслідок його мілководності, добре перемішується і сильно прогрівається, досягаючи на поверхні в липні 29-31°. Ці умови сприяють розвитку органічного життя. Азовське море за своєю продуктивністю та багатством флорою та фауною стоїть на одному з перших місць у світі. Воно надзвичайно насичене планктоном, молюсками та водоростями. Розвиток планктонних водоростей влітку в період цвітіння досягає таких розмірів, що море буквально "цвіте" і вода забарвлюється в зеленуватий або зеленувато-бурий колір. Кількість водоростей у цей час становить близько 270 г на 1 м3 води. Рясна та донна фауна моря, що досягає восени в середньому 400 г на 1 м2.

Багатство органічними речовинами (які служать їжею для риби) сприяє величезному поширенню риби в Азовському морі. Тут водиться понад 100 видів риб. Промислове значення в Азовському морі, гирлах Кубані та Дону мають головним чином судак, лящ, короп, севрюга, осетр, оселедець. Поширені також морські риби - кефаль, камбала, анчоус та інші.

Чорне та Азовське моря відіграють велику роль у господарському житті Криму не лише завдяки своїм природним ресурсам, а й як важливі шляхи сполучення з іншими районами Азово-Чорноморського басейну.